Цукерки, смерть та паперові ліхтарики. Як святкують Геловін діти різних країн світу?

Історія 1

Ім’я: Джек. 

Вік: 10 років

Місце проживання: м. Бостон, штат Массачусетс, США

Уподобання: Minecraft, детальні списки та цукерки з лакриці

Мріє стати: лікарем

Я прокинувся ще до того, як з батьківської кімнати почав бриніти навязливий будильник. Лежав та уважно розглядав костюм скелета, що мама дбайливо попрасувала та повісила на шафу. Сьогодні — Геловін. І дуже особливий! Сьогодні вперше я, 10-річний Джек Уокер, буду збирати цукерки по сусідах сам. Жодних дорослих! Лише привиди, мерці, Емма з паралельного класу в образі балерини та гучне «Trick or treat!». Залишилось зовсім трохи: 12 годин та 36 хвилин до парадного виходу з дому. 

Щоб очікування не здавалось таким нестерпним, я узявся за перевірку рівня готовності до свята. Я люблю все контролювати, так мені спокійніше. Ось мій список, погляньте :

Все чудово. Доречі, залишилось рівно 12 годин до зустрічі з Еммою! Ой, тобто, до випрошування солодощів. Звичайно, це головне. Щось думки плутаються, піду краще снідати та будити батьків. Вони що, справді не чують цей жахливий писк?!

Історія 2

Ім’я: Фріда

Вік: 7 років (майже 7, якщо чесно)

Місце проживання: м. Гвадалахара, Мексика

Уподобання: саморобки з бісера, дерева, гуми, соломи, таткових паперів та слаймів.

Мріє стати: архітектором

 Я крокувала у натовпі, міцно тримаючи в руці фігурку Санта Муэрте. Знаєте що це? Це Свята Смерть. Вона хороша, вміє виконувати бажання. Ми шануємо її. Мама каже, що десь живуть інші люди і вони лякаються, якщо говорити з ними про смерть. Але мені здається, щось вона плутає. 

Сьогодні — моє улюблене свято. З самого ранку мама намалювала мені на обличчі квіти та кістки, сплела вінок та дозволила самостійно вибрати спідницю. Я обрала червону. 

Тепер головне — не загубитись в натовпі, як торіч. Знаєте, карнавал це чудово, допоки поруч батьки. Але коли раптом розумієш, що задивилась на ліхтарики, а рука мимоволі відпустила татків мізинець, стає страшно. Довкола люди з білими обличчями, чорними очима, все гуде, кружляє, рухається, тріщить, кричить, блимає. Ой, знову замріялась! Мама кличе, чуєте?

Історія 3

Ім’я: Ейумі

Вік: 3 роки

Місце проживання: м. Осака, Японія

Уподобання: наліпки, солодкі ваґаші, гойдалки

Мріє стати: дорослою

Люди дивуються, коли я кажу їм, що добре пам'ятаю себе в три роки. Але це чиста правда! Я пам’ятаю серпневий вечір свята Обон. Звичайно, я не розуміла що це свято поминання духів померлих пращурів, але точно відчувала, що відбувається щось важливе.

На мені біла сукня та сині босоніжки. Я тримаюсь за татову шию. «Дивись, дивись, доню! Ще одна впала! Бачила?». Я нічого не бачу, але посміхаюсь та хитаю головою. 

Зараз я знаю, це він казав про падаючі зорі. Свято Обон не випадково припадає на літній зорепад. Раніше вважалося, що то душі померлих предків повертаються на землю. 

Мене несуть до річки. Якби ж ви знали, як там гарно! Сотні паперових ліхтариків мерехтять, пливучи за течією. Мені навіть дали потримати один. Пам'ятаю, він так сильно мені сподобався, що я розплакалась коли довелося відпустити нову іграшку у холодну воду. Я була дуже щаслива тієї ночі.

Напевно, саме через ці спогади я так люблю Обон. Вірю, що мама і тато теж згадують той день, повертаючись щороку до мене, разом з іншими падаючими зірками.